Альона Д’якова довго шукала ту саму, неповторну нішу, яка б відповідала глибині її натури. Колись був манікюрний кабінет, були інші спроби маленького бізнесу, але жодна з них не давала відчуття реалізації, того внутрішнього поштовху, який перетворює роботу на пристрасть. Вона живе у Павлограді — місті, яке вже четвертий рік дихає напругою, де тривожність, немов невидима тінь, нависає над парками та гомінливими вулицями через близькість до лінії фронту.
Ідею вона знайшла там, де найменше очікувала — у подорожі, у смаку. Це була любов із першої спроби: кюртош-калач. Ароматна, хрустка, карамелізована скоринка, просочена цукром і корицею, що обгортала м’яку, пухку середину. Ця автентична східноєвропейська випічка була саме тією новизною, якої так прагнула її душа.
«Ніщо не зупинить ідею, час якої настав», — згадала вона слова Віктора Гюго. Її час настав.
Голова йшла обертом від інформації: як правильно готувати, як забезпечити норми зберігання, яке обладнання потрібне? Обсяг роботи був колосальним, але це був той стимул, якого вона шукала. Пазл склався.
Не хотілося ризикувати всіма заощадженнями, адже у часи економічної нестабільності, коли ціни зростали, фінансова безпека родини була понад усе. Вона почала шукати додаткові можливості, і в її свідомості активно вибудовувався образ її майбутньої кав’ярні «Slodko». Важко було уявити, як би вона впоралася без грантової допомоги, адже навіть найчіткіший кошторис вимагав постійних коригувань.
Дивно, але на початку не було страху, лише чистий, дзвінкий ентузіазм. Альона бігала містом у пошуках приміщення. Вона помітила дивовижну річ: наближення фронту не паралізувало місцевих підприємців. Навпаки, бізнес з ближніх околиць акумулювався і переїжджав до Павлограда. Змагатися за вільне приміщення було непросто, але врешті-решт вона натрапила на затишний куточок біля паркової зони — ідеальне місце, де кюртош-калач міг стати ідеальним доповненням до прогулянок.
Першого червня, у Міжнародний день захисту дітей, відбулося пробне відкриття пекарні «Slodko». Ажіотаж був шалений. Альона ледве встигала виносити готову випічку, а пекарі працювали без зупину. Понад чотириста кюртошів, які випікалися на очах у відвідувачів за скляною перегородкою, зникли миттєво.
На той момент вона тільки отримала грантову підтримку від РЦ ГУРТ та Міжнародної організації праці. Обладнання, а саме велику професійну кавомашину, вона ще тільки замовила – це було так вчасно! Бо більшість клієнтів хотіли комплексну послугу – смаколики з улюбленим напоєм. Тому діяти прийшлося швидко.
Продукт кюртош-калач для Павлограда був новий, і його треба було представити. Ще на стадії ремонту Альона почала вести соціальні мережі. Вона знайомила містян з кюртошем, командою, історією продукту. Свіже тісто, відкрита кухня — чесність і смак були її головними інгредієнтами.
«Якось приїхала до подружки прогулятися вечірнім пляжем на околиці Павлограда, де розташований її магазинчик, а вона розповіла, як вдень до неї заходили військовослужбовці з моїми кюртошами в руках. Побачили в рекомендаціях ТікТоку і одразу поїхали на пошуки. Ці моменти безцінні!» – згадує Альона. У цей момент вона зрозуміла: її солодкий бізнес став не просто їжею, а маленькою, але важливою частиною нормального життя, яке так відчайдушно намагалися втримати люди в прифронтовому місті.
Комерційного досвіду ведення мереж Альона не мала, вона опановувала нові навички в процесі: реєстрація постійних відвідувачів, відстеження трендів, адаптація рецептури. Це був інтуїтивний процес, але вона була відкритою до змін і прагнула вдосконалення.
Вона піклувалася не лише про смак, але й про екологію, мінімізуючи використання пластику, обираючи крафтові пакети та паперові стаканчики, знижки для тих, хто прийшов із своєю багаторазовою чашкою. Її команда, як і вона сама, не мала досвіду у виготовленні кюртошу, але вони стали підтримкою один для одного. Важко було знайти родину, яку не зачепила б війна: у когось чоловік на фронті, як у самої Альони, у когось брат чи батько. Спільна, улюблена справа допомагала дистанціюватися від атмосфери, до якої ніхто й ніколи не може бути готовий.
Альона вірила – навчання ніколи не буває зайвим. Вона з головою поринула у тренінг «Розпочни свій бізнес» від ГУРТ-МОП та одразу подалася на грантове фінансування. Ці знання дали впевненість, а коло однодумців — підтримку.
Потім вона зрозуміла, що її стратегічною помилкою стало повноцінне відкриття 7 червня без кави. Кюртош без кави — наче пісня без мелодії. Відвідувачам доводилося задовольнятися лимонадами, компотом. Але вже наприкінці червня приїхала професійна кавомашина. Команда поповнилася двома баристами та новим пекарем.
Вона швидко сповістила підписників про оновлення, і незабаром «Slodko» почало приваблювати гостей, які приходили лише за ароматною, якісною кавою. Система лояльності, де кожен десятий напій у подарунок, стала приємним бонусом. Альона засвоїла головний урок: не існує “чарівної пігулки”. Секрет успіху — це спільний простір, зворотний зв’язок, уміння чути.
«Нові виклики — нові можливості», — це гасло мотивувало її до руху. На черзі була інтеграція з Glovo та оновлення меню. Альона готувалася до відкриття другого закладу, а це нові робочі місця, нові задоволені гості та прихильники. Вона хотіла, щоб усе більше людей полюбили їхній кюртош, як його полюбила вона та її команда.
Але найбільша мрія проста — спокійне життя. Перестати думати про можливий вимушений переїзд. Побачити, як її донька регулярно ходить до школи.
Альона працює, випікає, усміхається гостям. Вона створює свій солодкий форпост, доводячи, що навіть у місті, близькому до фронту, бізнес може не лише виживати, але й процвітати.
Рецепти успіху підприємців-учасників тренінгів «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» та конкурсу грантів, які проводилися Ресурсним центром ГУРТ у межах проєкту «Попередження трудової експлуатації та торгівлі людьми, підтримка розвитку підприємництва та соціальних партнерів в Україні», впроваджуваним Міжнародною організацією праці за фінансування Уряду Бельгії та за підтримки Міністерства економіки України.
