Тетяна Єренієва: як молода фермерка продовжує справу батька, поки він боронить Україну

До повномасштабного вторгнення Тетяна понад 6 років жила та працювала у Польщі. Була шеф-кухарем, керувала командою та планувала будувати кар’єру та майбутнє за кордоном. Але все змінила війна. У лютому 2024 року вона не вагаючись зібрала речі та повернулась в Україну до рідного села Клембівка, що на Вінниччині.  

«Я тоді зрозуміла: я мушу бути вдома. Тут мої батьки, моє коріння. Польща могла дати кар’єру та заробіток, але зараз я потрібна Україні. Я знала, що буде важко, але повернутись було правильним рішенням. Коли всі їхали з України, я поверталася додому», — згадує Тетяна. 

Менш ніж за півроку її батько став до лав ЗСУ. Для сімейного бізнесу це означало: усю відповідальність тепер має взяти на себе єдина донька. З того часу Тетяна очолила сімейне агропідприємство. 

«Коли батько пішов на фронт, я зрозуміла, що мушу взяти це на себе. Було важко, бо раніше я лише допомагала, а тепер доводилося керувати всім – від роботи у полі до діяльності на складах. Я мусила швидко вчитися, бо ж не завжди є можливість зателефонувати батькові й запитати щось на кшталт «А що це за комаха в полі?» Я мала знати все сама.», – розповідає Тетяна. 

Наразі підприємство обробляє понад 100 гектарів землі, де вирощуються зернові та олійні культури із подальшою переробкою у сипкі та гранульовані комбікорми для тварин. Та найбільшою проблемою було і є брак робочої сили. У селі залишились переважно жінки та пенсіонери, які не можуть виконувати важку фізичну працю. А на підприємстві працює всього п’ятеро людей, включно із Тетяною. 

«Якщо в мене 50 пайовиків, а половина хоче отримати зерно – нам доводилося вручну набирати, зважувати та завантажувати — це було довго та важко, особливо з дефіцитом чоловічої робочої сили», — ділиться Тетяна. 

Власне виробництво комбікормів вимагало модернізації. Шанс на зміни прийшов завдяки грантовій програмі від Ресурсного центру ГУРТ та Міжнародної організації праці (МОП) . Тетяна подала заявку й отримала фінансування на розвиток сімейного сільського господарства. 

«Це був переломний момент в господарюванні. Завдяки гранту ми придбали стрічковий навантажувач, шнековий транспортер і гідравлічний візок (роклу). Для когось це просто техніка, а для нас — насправді новий етап. Тепер процеси стали більш механізованими, а люди — менш виснаженими, бо раніше вони приходили додому і ледь рухалися», — ділиться Тетяна. 

Результат відчули одразу. Якщо раніше підприємство могло відвантажити лише 12–15 тонн зерна за день, то тепер — 30 і навіть більше. 

​​«Мішки завантажуються за допомогою техніки на машину і це потребує незначної сили з боку працівників. Робота тепер йде швидше та легше. Це дає нам змогу виробляти більше комбікормів, ефективно обробляти замовлення, швидко доставляти продукцію фермерам.», – говорить Тетяна. 

Тетяна намагається в своєму бізнесі дбайливо ставитися не тілько до екології, а й до людей: створює робочі місця навіть у невеликому селі, а також співпрацює з навчальними закладами, які дають освіту студентам-аграріям. Молодь приїздить на практику, навчається працювати з технікою, знайомиться з агропроцесами. 

«Студенти бачать весь цикл – від поля до комбікормів. Вони крутять болтики, вчаться їздити на тракторі, дивляться, де який жук, яка комаха корисна, яка шкідлива. Це перші кроки до професії і майбутнє нашого агросектору. Я впевнена, що більшість із них, після того як побачили всю роботу на власні очі – закохалися у Землю та захочуть повернутися в села, щоб працювати в сільському господарстві», – пояснює Тетяна. 

Крім того, Тетяна вирощує зернові та олійні культури без хімії, використовує сертифіковані засоби захисту рослин, а відходи утилізує відповідно до норм.  

Найважливішим у цій історії є те, що Тетяна, попри всі труднощі, не злякалася взяти на себе відповідальність. Цього бажає і іншим підприємцям:  

«Моя порада проста: не здавайтеся. Існують навчання, гранти, підтримка — користуйтеся кожною можливістю. У наш час бізнесу важко, але навіть у складних умовах можна розвиватися. Головне — вірити в себе й робити те, що вмієш найкраще», — каже вона. 

Проєкт від РЦ ГУРТ та МОП став для Тетяни не лише фінансовою підтримкою, а й поштовхом до масштабування та модернізації бізнесу. У майбутньому вона планує регіональне розширення – міні-склади у сусідніх громадах та розширення асортименту продукції, щоб забезпечити фермерів якісними кормами за доступною ціною та стимулювати розвиток агросектору.  

«Я хочу, щоб наше підприємство стало надійним партнером для всіх фермерів в Україні. Щоб вони знали: у Клембівці можна купити корм, який відповідає стандартам. Це моя мета на найближчі роки.», — підсумовує фермерка. 

Історія Тетяни Єренієвої — це приклад відданості, сили й любові до Землі. У той час, коли її батько боронить Україну на фронті, вона розбудовує український агросектор, доводячи: навіть у найскладніші часи можна будувати життєздатний бізнес, який служить людям, планеті й приносить користь громаді. 

Рецепти успіху підприємців-учасників тренінгів «Розпочни і вдосконалюй свій бізнес» та конкурсу грантів, які проводилися Ресурсним центром ГУРТ у межах проєкту «Попередження трудової експлуатації та торгівлі людьми, підтримка розвитку підприємництва та соціальних партнерів в Україні», впроваджуваним Міжнародною організацією праці за фінансування Уряду Бельгії та за підтримки Міністерства економіки України.